Не попить ли нам чайку?

"Сьогодні зачепили питанням що вживають моряки. Лютий – дні народження, свята, те да се… Рекомендую рецепт «чаю по-капітанському» (у нас називався «чай по-командирськи» і процедура приготування описувалась дещо по-іншому, з елементами «годковщини» – це така усталена форма флотських нестатутних відносин, тож знайдений на просторах Інтернету варіант є його політкоректною лайт-версією; автор хтозна-хто, переклад мій) ????
Отже, «чай по-капітанському» ☕️ До його приготування слід ставитись виключно акуратно і уважно, заздалегідь ретельно підготувати усі компоненти та реквізити, суворо і навіть філігранно дотримуватися рецептури та часового режиму, адже найменше відхилення від них може просто зіпсувати всю справу.
Так от, щоб усе вийшло як треба, потрібно взяти півлітровий, обов’язково фаянсовий (в жодному разі не фарфоровий!) заварник і добряче його прожарити. Потім хлюпнути в нього чайну ложку води, дати їй випаруватись, а чайнику – п’ять хвилин настоятися. Якщо ви скоротите час настоювання пари, то вона не набере необхідну температуру, а якщо перетримаєте – перегріється. Чайник при цьому слід накрити чимось дуже теплим – найкраще для цього згодиться водолазний светр. Можна, звичайно, накрити і такими ж вовняними водолазними штанами або шкарпетками, але вони зазвичай надають чаю дещо пікантний присмак і аромат.
Коли пара настоїться, потрібно акуратно, аби не випустити її з чайника як джина з лампи (якщо це станеться, то усі зусилля підуть прахом і процедуру доведеться починати спочатку), насипати в чайник сім чайних ложок (з верхом!) заварки. Найліпше для цього брати не який-небудь сучасний «Ліптон» чи «Принцесу Нурі», а старий справжній «Цейлонський» вищого гатунку, – пам’ятаєте, був такий в пачках зі слонами? Саме він для приготування нашого напою підходить якнайкраще. Після завантаження чаю дбайливо огортаємо чайник светром і чекаємо ще п’ять хвилин. Менше не можна ніяк – чайний лист розпариться слабо і буде погано віддавати заварку. Якщо протримаєте довше, то він перепариться і буде тхнути віником. Звичайно, для чаювання в сауні це може і згодиться, але в нашому випадку – кардинально небажано.
Далі починається найвідповідальніша і, прямо кажучи, трепетна частина, яка напрацьована суто емпіричним шляхом, і яка таким поясненням як на першому етапі, не піддається. Усіх рекомендацій цієї стадії потрібно просто строго, сліпо і тупо дотримуватись як вимог Статуту гарнізонної та вартової служб. Спочатку треба залити в чайник дві столові ложки крутого окропу, знову вкрити чайник светром і дати заварці настоятися протягом десяти хвилин. Після цього додати в чайник окропу рівно стільки, щоб він ледь-ледь покрив вже частково набрякле чайне листя, знову накрити чайник светром і чекати ще десять хвилин. Потім долити в чайник кип’яток (звертаю увагу – вар на усіх етапах приготування мусить бути крутим!) до верху, знову використовуючи светр для термоізоляції і чекати ще п’ятнадцять хвилин.
Нарешті, настає заключний етап, коли всі дії повинні відбуватись виключно динамічно, чітко і швидко, адже навіть секундна замішка зводить нанівець усі попередні старання. Треба взяти круглий стакан тонкого скла – традиційний гранчак не годиться в жодному разі. Налити в нього на одну третину заварки з чайника, ретельно збовтати налите і, не зволікаючи жодної миті, швидко і рішуче виплеснути вміст склянки в ілюмінатор (за відсутності люміка підійде звичайне вікно). Спорожнілу склянку наповнити по вінця коньяком (краще, звичайно, не менше п’яти зірочок), випити його залпом і закусити все це галетами з сухпайка (в надзвичайних випадках допускається заміна коньяку спиртом, а при обмеженій кількості галет першу склянку можна просто занюхати).
Після третьої чарки чаю по-капітанському навіть старим просоленим морським вовкам служба на флоті починає вдаватись не такою вже й прісною ⚓️????"(с)

Так вот, чтобы все получилось как надо, необходимо взять пол-литровый, обязательно фаянсовый (заметьте, не фарфоровый!) заварочный чайник и как следует прокалить его. Затем залить в него чайную ложку воды, дать ей превратиться в пар, а ему – пять минут настояться. Если вы сократите время настаивания пара, то он не наберет необходимую температуру, а если передержите – перегреется. Чайник при этом нужно укрывать чем-нибудь очень теплым - лучше всего водолазным свитером. Можно, конечно, и такими же чистошерстяными водолазными штанами или носками, но они, как правило, придают чаю несколько пикантный привкус.

Когда пар настоится, нужно аккуратно, чтобы не выпустить его из чайника, как джина из бутылки (если это произойдет, то все усилия насмарку, и процедуру придется начинать сначала), насыпать в чайник семь чайных ложек (с верхом) заварки. Лучше всего для этого брать не какой-нибудь современный «Липтон» или «Принцессу Нури», а старый настоящий «Цейлонский» высшего сорта,- помните, был такой в пачках со слонами? Так вот, именно он для приготовления нашего напитка подходит самым наилучшим образом. После загрузки чая заботливо укрываем чайник свитером и ждем еще пять минут. Меньше нельзя никак - чайный лист распарится слабо и будет плохо отдавать заварку. Если продержите дольше, то он перепарится и будет попахивать веником. Конечно, для чаепития в сауне это может и сойти, но в других случаях – нежелательно.

Далее начинается самая ответственная и, прямо скажем, трепетная часть, которая выработана чисто эмпирическим путем, и таким объяснениям, как на первом этапе, не поддается. Все рекомендации этой стадии нужно просто строго, слепо и тупо соблюдать, как требования Устава Гарнизонной и караульной службы.

Сначала нужно залить в чайник две столовые ложки крутого кипятка, вновь укрыть чайник свитером и дать заварке настояться в течение десяти минут. После этого добавить в чайник кипятка ровно столько, чтобы он только-только покрыл уже частично набухшие чайные листья, снова укрыть чайник свитером и ждать еще десять минут. Затем долить в чайник кипяток (обращаю внимание – кипяток на всех этапах приготовления должен быть крутым!) до верха, вновь использовать свитер для теплоизоляции и ждать еще пятнадцать минут.

Наконец, наступает заключительный этап, где все действия должны совершаться исключительно динамично, четко и быстро, так как даже секундное замешательство сводит на «нет» все предыдущие старания.

Надо взять круглый стакан из тонкого стекла – традиционный русский граненый не годится. Налить в него на одну треть заварки из чайника, тщательно взболтать налитое и, не мешкая ни единого мгновения, быстро и решительно выплеснуть содержимое стакана в иллюминатор (при отсутствии последнего подойдет простое окно). Освободившийся стакан наполнить до краев коньяком (лучше, конечно, не ниже пяти звездочек), выпить содержимое залпом и закусить все это галетой марки «Арктика» или «Привет».

Примечание: в экстренных случаях допускается замена коньяка спиртом, а при ограниченном количестве галет первый стакан можно просто занюхать.

После третьего стакана чая по-капитански даже искушенным во всем, прожженным морским волкам служба на флоте начинает казаться не такой уж и пресной.» (с) Источник: https://flot.com/welfare/seacall/makaroni.htm